День, коли країна говорить тихіше. Не тому, що їй нічого сказати. Навпаки тому, що є втрати, перед якими слова стають замалими.

Українська історія останніх років написана не тільки в підручниках. Вона написана іменами людей, які стали на захист країни й не повернулися.

Їхні портрети сьогодні дивляться на нас із меморіалів. Їхні імена звучать під час хвилин мовчання. Їх пам’ятають у родинах, де досі залишають вільне місце за столом.

За кожним із цих імен життя, яке мало тривати. Родина, яка чекала. Друзі, які вірили в зустріч. Плани, яким не судилося стати реальністю.

Ми можемо сперечатися про багато речей. Можемо мати різні погляди, різні характери, різні дороги.

Та є те, перед чим усі ми однаково схиляємо голови - життя людини, віддане Україні.

29 серпня ми згадуємо тих, хто мав повернутися.

І саме тому сьогодні кожне їхнє ім’я має бути почутим.

Вічна пам’ять Захисникам і Захисницям України.

З Україною в серці, з вірою в ПЕРЕМОГУ.

Заступник голови Берестинської районної ради Тетяна ДУРАЧЕВСЬКА